ПО ВОЛОСИНЦІ
Теплого весняного дня бабуся Марія повела свого внука Петрика до лісу.
Першокласник Петрик був ледаченьким хлопчиком. Збираючись до лісу, бабуся дала йому нести вузлик з їжею й водою. Петрикові вузлик здавався дуже важким. Бабуся понесла їжу. сама, а Петрикові дала тільки пляшку з водою.
Прийшовши до лісу, бабуся з внуком сірій відпочити. Вони побачили, як до куща прилетіла маленька пташка. В дзьобику вона принесла волосинку. Петрик тихенько підвівся й глянув на кущ. Він побачив велике волосяне гніздо.
Пташка швидко летіла до гнізда, щоразу приносила по волосинці.
Петрик від подиву й хвилювання стояв, широко відкривши очі.
— Бабусю,— пошепки запитав він,— невже вона по волосинці носила й збудувала таке велике гніздо?
— Так, по волосинці,— відповіла бабуся.— Це працьовита пташка.
Петрик стояв задуманий. Через хвилину він сказав:
— Бабусю, я нестиму з лісу ваше пальто...
ЯКІ ВОНИ БІДНІ
Ще й не світало, ще й ранкова зірниця не зайнялася, як батько збудив Сергійка і сказав:
— Ходімо в поле. Послухаємо жайворонкову пісню.
Сергійко швидко встав, одягся, і вони з батьком пішли в поле. Небо на сході стало рожевим, небосхил з кожною хвилиною світлів, зорі згасали. Десь з далекої ниви піднялася сіра грудочка й понеслася в височінь. Раптом вона спалахнула, ніби вогник серед блакиті, і в ту ж хвилину Сергійко почув дивну пісню. Немов над полем хто натягнув срібну струну, і вогняна пташка, доторкаючись до неї крильцями, розсипає над степом музику.
Сергійко затамував подих. Йому спало на думку: а якби ми з татком спали — жайворонок все одно співав би?
— Татку,— тихо прошепотів Сергійко,— а ті, хто зараз сплять, не знають цієї музики?
— Не знають,— відповів батько пошепки.
— Які вони бідні...
МОЛОКО Ж ЧИСТЕ...
Учитель сказав дітям:
— Намалюйте, діти, корову... Першокласники схилилися над альбомами. Маленька Марійка намалювала скраєчку аркуша маленьку-маленьку корову.
Вчитель підійшов до Марійки, питає:
— Чому ж це ти таку маленьку корову намалювала? Адже скільки білого паперу залишилось...
— Це не білий папір,— відповіла Марійка.— Це ж молочко. А молочко ж чисте..,,